«Учитель живе доти, доки
він вчиться, тільки-но він перестає вчитися, у ньому
помирає вчитель» К.Д.Ушинський."
І Із вступом дитини до школи кардинально змінюється
соціальна ситуація розвитку її особистості. У багатьох маленьких учнів
розвивається відчуття шкільної тривожності, невпевненості в собі, що часом
призводить до небажання відвідувати школу, знижує цікавість до нових
відкриттів, отримання нових знань. Ось чому з першого навчального дня в школі
треба створювати умови, за яких дитина могла б самоутверджуватися, набувати
впевненості у власних можливостях. Аналіз наукової літератури свідчить, що
питання формування позивної установки на навчання стосується як педагогіки,
так і вікової та педагогічної психологи і розглядається в рамках дослідження
особистісного підходу. Як зазначають психологи, "навчання, як творче
засвоєння знань, залежить від трьох факторів - від того, чого навчають, від
того, хто і як навчає, і від того, кого навчають" . Тобто навчання
залежить від навчального матеріалу, який засвоюється, педагогічної
майстерності і досвіду вчителя, а також від особистісних особливостей учня -
індивідуальних характеристик його психічного розвитку (розумового,
емоційного, вольового), від ставлення до навчання, схильностей та інтересів. У
сучасній педагогічній літературі умови трактуються як фактори, які визначають
успішність перебігу педагогічних процесів, або як правила, дотримання яких
забезпечує позитивний результат. У пошуку сукупності умов у їх теоретичному
обґрунтуванні нерідко недооцінюється особистісний аспект. Серед
психолого-педагогічних умов, що сприяють ефективній організації навчально-виховного
процесу, виділяють такі:
*
забезпечення належного рівня комунікативно-педагогічної взаємодії
учителя і учнів,
* формування позитивної установки на урок;
* створення ситуації успіху;
* підвищення інтересу до навчального матеріалу.
Забезпечення належного рівня
комунікативно-педагогічної взаємодії учителя і учнів є одним з основних
завдань педагога. Без
налагодження емоційного контакту з учнями важко сподіватися на їх позитивне
сприймання вчителя, пізнавальної діяльності і навчально-виховного процесу
взагалі. Тому педагог повинен так організувати навчальний процес, щоб учень
почував себе в школі комфортно, відчував підтримку, розуміння з боку його.
Лише щира зацікавленість педагога в дітях, симпатія до них, увага і
педагогічне довершена форма спілкування створюють на уроці мікроклімат
психологічного комфорту, що підвищує працездатність, поліпшує настрій,
допомагає уникнути перевтоми не лише на цьому уроці, а й упродовж усього
навчального року.
Ефективність уроку в системі
особистісно орієнтованого навчання, як зазначають дослідники, багато в чому
залежить від так званого "налаштування на урок" або психологічної
самоорганізації вчителя. Правильна психологічна
самоорганізація вчителя передбачає:
* позитивне ставлення до дітей взагалі відчуття задоволення від майбутнього
спілкування з ними;
* психологічну готовність учителя працювати з дітьми певного віку. Для цього, по-перше, необхідно
знати вікові психологічні особливості учнів, по-друге, не лише знати, але й
відчувати проблеми дітей, як власні. Педагог з розвинутою емпатією легко
налаштовує стосунки з дітьми, ефективно організовує навчальну діяльність,
користується повагою і любов'ю дітей;
* психологічна націленість учителя на мету уроку, готовність до емоційної
дії, зацікавленість у досягненні поставлених цілей, упевненість у собі та в
учнях. За законами психологи така установка вчителя передається учням, вони
сприймають й як значущу й цікаву для себе і так само емоційно працюють на
уроці.
Як підкреслює А. Леонтьєв,
"оптимальне педагогічне спілкування - це спілкування вчителя із школярами в процесі
навчання, яке створює найкращі умови для розвитку мотивації учнів і творчого
характеру навчальної діяльності, для правильного формування особистості
школяра, забезпечує сприятливий емоційний клімат навчання, дозволяє
максимально використовувати в навчальному процесі особисті здібності
вчителя" .
Як свідчать наукові дослідження у
галузі педагогіки та психологи, учні потребують позитивної оцінки, підтримки
та цінування з боку вчителя в процесі досягнення значущих освітніх завдань. Учень може навчитися достатньо
об'єктивно оцінювати власну працю, свої якості, але все ж буде потребувати
оціночного відношення від дорослого, знаходячи в ньому гарантії душевного
комфорту.
Психологи і педагоги спеціально вивчали вплив оцінки
вчителя на учня. Так, дослідження показують, що під час виконання навчального
завдання учнями з відносно однаковими здібностями краще справляються із
завданнями ті, яких учитель у процесі роботи підбадьорює, позитивно оцінює їх
кроки, хоча спеціальної допомоги не надає. Низькі результати мають ті учні,
на яких учитель взагалі не звертає уваги. Висновок - дитина вимагає певного
ставлення учителя до того, що вона робить, має потребу в оцінці результатів
своєї роботи. Понад усе учень вимагає заслуженої похвали, позитивної оцінки. У світлі сучасних освітніх тенденцій саме особистісно орієнтований
урок відповідає вимогам часу.
Формування позитивної установки на
діяльність є необхідною умовою особистісно орієнтованого уроку. Психологічно
поняття "установка" трактується як внутрішня готовність суб'єкта
певним чином сприйняти ситуацію і діяти в ній. Установка на урок виникає в перші
його хвилини і за своєю якістю може бути позитивною або негативною. У разі
виникнення позитивної установки учень швидко захоплюється навчальною
діяльністю і, як правило, досягає успіху. У разі виникнення негативної
установки учні намагаються уникати спілкування і взаємодії з учителем, на
уроці панує млявість, байдужість. Позитивна установка на урок є психологічним
компонентом такого етапу уроку як мотивація навчальної діяльності.
Є кілька прийомів, за допомогою яких
учитель може сформувати в учнів позитивну установку на урок:
1. Проекція на дітей позитивної установки, емоційна налаштованість учителя,
зацікавленість у результаті, впевненості в собі і в дітях. Учитель
обов'язково має підкріплювати словесну установку мімікою, жестами.
2. Формування позитивної установки на урок як результат ефективно продуманого
цілепокладання і мотиваційної діяльності. По-перше, учитель стисло і чітко
пояснює учням мету уроку, намагаючись зрозуміло і переконливо відповісти на
їхні запитання "Що і навіщо ми будемо вчити на цьому уроці".
По-друге, важливо пояснити учням значення даного матеріалу, по-третє, допомогти
усвідомити важливість цього матеріалу в системі знань.
Підвищення інтересу до навчального матеріалу також
сприяє формуванню емоційно-позитивного ставлення учнів до навчання в школі.
Крім того, інтерес до навчального матеріалу зумовлює інтерес до пізнавальної
діяльності, який своєю чергою тісно пов'язаний з мотивами навчання.
Пізнавальні потреби й інтереси, як складові мотивації, виникають за умови,
якщо навчальний процес має особистісний зміст.
Прийоми підвищення інтересу до навчального матеріалу:
1. Приваблива мета - перед учнем ставиться проста, зрозуміла і приваблива для
нього мета, що стає для нього особистісно-значущою метою, і він залучається
до запланованої вчителем навчальної діяльності.
2. Подив - учитель подає навчальний матеріал у такій формі, що навіть
повсякденне стає дивним. Наприклад, учитель початкової школи, вивчаючи тему
"Натуральні числа", ставить завдання "Діти, назвіть найбільше
число". Діти після обдумування з подивом виявляють що такого числа
немає.
3. Відповідь, на яке дається певний час, на початку уроку вчитель
ставить проблемне запитання, правильну відповідь до якого учень зможе
сформулювати, отримавши необхідну інформацію під час уроку.
4. Помилка в поясненні - пояснюючи матеріал, учитель навмисно допускає
помилки. При цьому він пояснює учням свій намір. Наприклад, ведучи урок
математики в початковому класі, учитель задає задачу, яку, за його словами,
неможливо розв'язати. Чому? Завдання дітей - знайти відповідну помилку.
5. Практичність теорії - введення в теорію вчитель здійснює через практичне
завдання, розв'язання якого корисне учням.
6. Запитання до тексту - перед вивченням навчального тексту учням дається
завдання скласти до нього список запитань, відповіді на які розкриє зміст
даного матеріалу .
Особистісно орієнтований підхід до
процесу навчання та виховання лежить в основі педагогічної технології „Створення ситуації успіху”. Ситуація
успіху - це суб'єктивний психічний стан задоволення наслідком фізичної або
моральної напруги виконавця справи, творця явища.
Віковою особливістю молодших школярів є загальна недостатність волі: учень
молодшого шкільного віку ще не вміє тривалий час досягати поставленої мети,
цілеспрямовано долати труднощі і перешкоди. Він у разі невдачі може втратити
віру у свої сили і можливості . Тому в педагогічній діяльності надзвичайно
важливим є уміння вчителя створити ситуацію успіху для кожного учня,
допомогти дитині подолати сумнів, напругу в складних ситуаціях, невпевненість
у власних силах тощо. Створення ситуації успіху є частиною особистісно
орієнтованої технології. Ситуація успіху досягається тоді, коли сама дитина визначає
цей результат як успіх. Усвідомлення ситуації успіху самим же учнем,
розуміння її значущості виникає після здолання своєї боязкості, невміння, та
інших труднощів .
Слід відзначити, що навіть інколи пережита дитиною ситуація успіху може
залишити надзвичайне емоційне враження в її душі, різко змінити на позитивне
стиль й життя.
Для створення ситуації
успіху потрібно вчителям дотримуватися
правил, які забезпечать результативність у роботі:
1. Не
бійтеся ставити хороші оцінки, якщо спостерігаєте хоча б мінімальний успіх
учня. Адже не відчувши, що таке "відмінно", учень не буде до нього
прагнути.
2. На уроках надавайте дитині можливість почувати себе особистістю піднімайте
не тільки самооцінку, але й самовпевненість у хорошому розумінні цього
поняття. Називайте дитину на ім'я, створюйте ситуації успіху і довіри.
3. Кількість і різноманітність позитивних, у тому числі й спеціально
створюваних педагогом, ситуацій і обставин визначають можливість підтримання
інтересу до навчальної діяльності і досягнення успіху.
4. Створюйте якомога більше епізодів, випадків, ситуацій, в яких учень може
взяти участь - у нього буде більше можливостей знайти себе.
5. Нормою педагогічної діяльності повинно стати ставлення до дитини, як до
рівного, що виключає право педагога на грубість, різкість, зневажливий тон.
6. Ви повинні бути цікавими як особистість - непередбачувана, загадкова,
особлива. .
Компетентний і вимогливий педагог, який насправді
любить дітей, досягає найкращих результатів. Алгоритм діяльності вчителя може
бути таким: чіткі норми вимог - максимальна допомога учням у їхній праці -
справедливе оцінювання кінцевого результату, при цьому вся діяльність
відбувається на тлі позитивного ставлення учителя до дітей .
Формування позитивного ставлення учнів до
пізнавальної діяльності є одним із найважливіших завдань особистісно
орієнтованого навчання і виховання. Реалізацію цього завдання слід
розпочинати з перших днів навчання дитини в школі. Це стосується проблеми мотивації
навчального процесу на засадах особистісно орієнтованої освіти, зокрема
формування емоційно-позитивного ставлення до навчання в молодших школярів.
Відомо, що надзвичайно вагоме значення для розвитку особистості дитини мають
мотиви встановлення і збереження позитивних взаємин із дорослими та іншими
дітьми. Дитині потрібне хороше відношення з боку оточуючих. Потреба
позитивних емоцій - одна з перших людських потреб. Тому бажання отримати
схвалення, ласку дорослих і симпатію ровесників є одним з основних мотивів
поведінки школяра. Таким чином, емоційно-позитивна установка на навчання в
школі зумовлюється відносинами першокласника з дорослим, який є найбільш
значущим у його шкільному житті, - вчителем.
Дитина ставиться до дорослих як до зразка поведінки і разом з тим претендує
на визнання себе як окремої особистості. Завдяки цьому вона виконує нормативи
поведінки - намагається правильно поводитися, прагне отримати нові знання,
щоб дорослі були задоволені й знаннями і поведінкою.
Спостереження показують, що
найбільший інтерес в учнів викликає поєднання матеріалу з очевидними явищами
життя або, навпаки, з таємницями буття природи, людини, суспільства.
Іноді замість розгорнутої "пояснювальної мотивації" достатньо
поставити перед учнями одне або кілька цікавих проблемних запитань,
пов'язаних із досліджуваним матеріалом, заохочуючи учнів відмінними оцінками.
Окрім
того, позитивного ставлення до навчання ми можемо досягти, використовуючи
сучасні методи та технології навчання. Серед них, відомі зараз, інтерактивні
технології, коли учні спілкуючись між собою та вчителем отримують набагато
більше інформації, узагальнюють її, роблять висновки. Також слід звернути увагу на зацікавлення учнів. Це можна зробити в
різний спосіб: від використання простенької казки до застосування ТЗН та
комп'ютера. Останній, на нашу думку, взагалі має величезні можливості у
мотивуванні учнів до навчання.
Отже, ефективність формування у
молодших школярів емоційно-позитивного ставлення до навчальної діяльності
залежить перш за все від зусиль учителя. Особистісно-орієнтований підхід
вимагає педагога творчого, позитивно налаштованого на діяльність, люблячого
дітей. Якщо надії малюка на радість шкільного життя справджуються,
зміцнюється допитливість, виникає інтерес, який і є сильним мотивом учіння.
Коли ж мотив, заради якого учень вчиться, змінюється, це принципово
позначається і на усій його навчальній діяльності. У малюків, які вступають
до школи, відмінності в підготовці разючі: один почав читати ще в 5 років,
для іншого - книжка лише іграшка; один нетерпляче чекає першого вересня, а
другий - як злякане пташеня, що потрапило в клітку. Як же орієнтуватися у цій
різноманітності? Вдумливий учитель користується своїми безвідмовними
інструментами - умінням спостерігати, створювати ситуації, що потребують
саморегуляції поведінки дитини, спонукають до висловлювань, виявлення своїх
почуттів . Досвід, помножений на чуйне ставлення до дитини, робить багатьох
учителів гарними діагностами, допомагає розібратися в мотивах, які
характеризують дії тих чи інших дітей, бачити „зону найближчого
розвитку", тобто „проектувати” особистість.
Таким чином, мотивація - це
одна з найважливіших умов, що забезпечує успішне формування в учнів знань,
слугує для них джерелом отримання нової інформації та осмислення її, розвитку
мовлення та самостійного розуміння матеріалу.
У процесі
сприйняття об'єкту поряд зі сприйманням беруть участь пам'ять і мислення.
Перед загальноосвітніми школами стоїть одне з першочергових завдань:
забезпечити успішне вивчення предметів, домогтися вільного володіння набутими
знаннями. В цьому допомагає формування позитивних мотивів.
СТВОРЕННЯ РОЗВИВАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА З МЕТОЮСТИМУЛЮВАННЯ ПОЗИТИВНОГО СТАВЛЕННЯ ДО НАВЧАННЯ У формуванні ціннісного ставлення до
навчання все взаємопов`язане
. У цьому можна переконатись,спостерігаючи стан працездатності учнів на уроці.
У нашій школі діти найчастіще займаються
в одному кабінеті,що не дає можливості перевантажити його статичним
унаочненням, збільшувати площі за рахунок значної кількості меблів,які суцільно
закривають задню стінку. Вчителі розуміють,що меблі мають бути не тільки естетичними,
але й зручними, відповідати зростовим показникам дітей,їх фізичному розвитку. Крім двомісних парт можна
встановити робочі столики і на перервах їх використовувати для настільних
ігор,самостійної та творчої діяльності. Під час уроків,відчуваючи втому,діти
можуть вільно підвестися та перейти за парту-конторку,щоб продовжити роботу
стоячи.
Особливу увагу в дітей викликають парти
,поверхня яких має не тільки різний колір, а й різну форму. Із метою стимулювання навчальної діяльності учнів педагоги можуть прикріплювати
на парти малюнки( явища природи,персонаж).За такі парти учні сідають із
задоволенням та інтересом.
Вчителі також повинні постійно стежити
за емоційним станом учнів. Для
створення гарного настрою,відпочинку та розслаблення можна використовувати
музичні паузи.
Також можна використати елементи
ароматерапії, що сприяє фізичному та емоційному оздоровленню дітей, активізації
їхньої інтелектуальної діяльності.
Робоче місце вчителя має бути взірцем
для виховання в учнів культури праці на уроках як елементу ціннісного ставлення
до навчання
Значну роль у створенні навчального середовища
відіграє принцип загадковості. Найчастіше його використовуємо під час
оформлення дошки.
Щодо фізичного розвитку дітей та зняття
статичної напруженості м`язів --рекомендуємо створити різні куточки для зняття
фізичної та психічно-емоційної втоми,а в коридорах можна організувати фізкультурні зони для лазіння,
підтягування,стрибків.Із метою розвитку дрібних м`язів рук—рекомендовані заняття
ліпленням, ігри з мозаїкою, конструктором,пальчикові ігри. Чудовим стимулом
розвитку інтересу учнів до навчальних предметів є створення куточків особистих
справ,де учні після уроків чи на перерві можуть займатися тим ,що подобається
взагалі,
Таким чином ,створене розвивальне
середовище позитивно впливає на дітей,створює умови для організації різних
видів уроків і виховує в них інтерес до навчання,що є основою ціннісного
ставлення до нього.
Тільки періодично оновлюване,
варіативне,оптимально організоване предметно-навчальне середовище має розвивальний
характер,спонукає учнів до активної пізнавальної діяльності,позитивно впливає
на їх емоційну сферу, стимулює загальний
розвиток.
Знання ,які засвоєні дітьми в процесі
навчання ,організованого в умовах збагаченого матеріального середовища, максимально
зацікавлюють учнів процесом учіння.
УРОК ОСНОВНА ФОРМА НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Урок – це цілісний, логічно завершений,
обмежений у часі, регламентований обсягом навчального матеріалу основний
елемент педагогічного процесу, який забезпечує активну й планомірну
навчально-пізнавальну діяльність групи учнів певного віку і рівня підготовки,
спрямовану на розв'язання визначених завдань [23, 177- 178].
В
цьому означенні представлені всі компоненти навчально-виховного процесу: мета,
зміст, засоби, методи, організація і керівництво, всі дидактичні елементи.
Сутність і призначення уроку в процесі навчання як цілісної динамічної системи
передбачає, таким чином, колективно-ідивідуальну взаємодію учителя і учнів.
УРОК—
це динамічна і варіативна форма організації процесу цілеспрямованої
взаємодії (діяльності і спілкування) певного складу вчителів і учнів, яка
містить у собі зміст, форми, методи і засоби навчання, і, яка систематично
використовується (в однакові відрізки часу) для вирішення завдань освіти,
розвитку і виховання в процесі навчання .
Функція
уроку як організаційної форми навчання полягає у досягненні завершеної, але
часткової мети, яка, наприклад, в одному випадку полягає в засвоєнні нового,
цілісного змісту, що є частиною більш широкого змісту, в іншому - в частковому
засвоєнні матеріалу, на рівні усвідомленого сприйняття і запам'ятовування
(закріплення).
У
першому випадку структура уроку як цілісної системи повторюватиме структуру
навчання як цілісного процесу, у другому — лише частково відобразить цілісний
процес навчання. Це означає, що особливості уроку як організаційної форми
навчання обумовлені метою і місцем кожного уроку в цілісній системі навчального
процесу і питання про те, чи потрібний організаційний момент і який він має
бути за змістом, чи завжди потрібне опитування, чи обов'язково давати домашнє
завдання, як краще організувати колективну і групову роботу, як врахувати
індивідуальні особливості учнів та інші, з позицій аналізу процесу навчання не
є суттєвими. Вони мають значення лише при вирішенні завдань оптимальної
організації навчання і питання про структуру та типи уроків.
Таким
чином, урок, як цілісна система, яка реалізує освітню, виховну й розвиваючу
функцію навчання, є багатогранним і багатоплановим.
Розв'язуючи
конкретні завдання на кожному окремо взятому відрізку часу навчального процесу,
урок є частиною теми, курсу навчального предмету і відповідно займає своє місце
в системі навчального предмета, теми програми і вирішує властиві лише Йому в
даний момент дидактичні завдання.
Структурування
будь-якого уроку розпочинається з усвідомлення і правильного, чіткого
визначення мети — чого учитель хоче досягти; потім забезпечення засобів - що
допоможе вчителеві в досягненні мети, а вже потім визначення способу - як
учитель буде діяти, щоб мета була досягнута.
Що
таке мета і завдання уроку?
Нагадаємо,
що мета – це прогнозований, наперед запланований результат
діяльності, спрямованої на перетворення якогось об'єкта. В педагогічній
діяльності об'єктом перетворення є діяльність учня, а результатом – рівень
освіченості, розвитку і вихованості учня. Тому мета уроку визначається у
відповідності з метою і завданнями навчання й освіти як системи більш високого
порядку і не може передбачати лише передачу учням готових знань, як-то:
"вивчити такий-то обсяг нового матеріалу", "повторити такі-то розділи
програми" тощо.
Мета
уроку в сучасній школі повинна відзначатися конкретністю, чіткістю, логічністю,
визначеністю засобів досягнення, трансформацією в конкретні дидактичні
завдання.
Дидактичні
завдання в цілісній структурі уроку є найважливішим і основним засобом
досягнення мети і умовою конструювання способу дій як учителя, так і учня.
Ієрархію дидактичних завдань уроку можна представити в такому вигляді:
Освітні
завдання. Удосконалення змісту освіти: засвоєння
знань про Всесвіт і способів діяльності; засвоєння досвіду здійснення типових
дій; засвоєння досвіду творчої діяльності; засвоєння системи емоційно-ціннісних
відношень.
Розвиваючі
завдання. Розвиток психологічних процесів і стану
особистості: уваги (стійкості, інтенсивності, концентрації,
довільної і мимовільної, обсягу і розподілу та ін.); сприймання (предметності,
цілісності, стабільності, винахідливості); мислення (наочно-дійового,
образного, теоретичного і практичного, ініціативи, репродуктивної
творчості); пам'яті (механічної, оперативної, довільної і
мимовільної; відчуттів, уявлень, емоцій, піднесення,індивідуальних
особливостей (загальних і спеціальних), волі, вольових
якостей; потреб (матеріальних і духовних; інтелектуальних
і естетичних відчуттів); формування характеру.
Виховні
завдання.
Формування системи моральних відношень особистості до світу. Формування
ставлення до: а) ідеології і політики (ідейно-політичне
виховання); б) суспільства, Батьківщини-України, держави (патріотичне
і правове); в) рідного краю, культури, мови (виховання
національної самосвідомості); г) людей усього світу (виховання
інтернаціоналізму, гуманізму, формування почуття жителя планети Земля, форм
планетарного мислення); д) діяльності (громадської,
політичної, пізнавальної, праці, формування суспільно-політичної активності,
культури навчальної праці, трудове виховання); е) результатів
діяльності (економічне виховання); є) мистецтва (естетичне
виховання, формування духовних потреб); ж) природи (екологічне
виховання); з) самого себе (почуття особистої гідності,
самокритичності, самовиховання); и) інших людей(формування
колективістської спрямованості особистості, милосердя); здоров'я (фізичний
розвиток, санітарно-гігієнічне виховання).
УРОКИ РОЗВИТКУ
ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ
В 4-му КЛАСІ
Компетентнісний підхід до навчання української мови найефективніше
реалізується на уроках зв’язного мовлення, покликаних в учнів такі складові
комунікативної компетентності як здатність застосовувати мовні
знання,правописні й мовленнєві вміння у своїх усних і письмових зв’язних
висловлюваннях. Відповідно до
навч.програми, основна мета уроків зв’язного мовлення в 4 –му класі полягає у
формуванні умінь будувати письмовий переказ тексту, а також писати твори на
основі своїх спостережень, вражень від екскурсій, з обгрунтуванням власної
думки, аргументацією свого вибору, власною оцінкою характерів та вчинків
персонажів прочитаного тексту чи переглянутого фільму тощо.
Завдання уроків розвитку мовлення
Досягненню зазначеної мети сприятиме
виконання низки завдань, зокрема:
-удосконалення вмінь будувати і
правильно записувати речення, різні за метою висловлювання й інтонацією, зі
звертаннями, однорідними членами;
-збагачення мовлення учнів
виражальними засобами мовлення( порівняннями, епітетами, метафорами), розвиток
умінь використовувати їх у власних
текстах;
-удосконалення вміння складати план
тексту;
-розвиток умінь будувати різні типи
текстів—розповідь, опис, міркування;
-вправляння у написанні переказів;
-формування здатності висловлювати своє ставлення до того, про що
йдеться у висловлюванні;
-удосконалення вмінь застосовувати під час написання
переказів і творів вивчених правил правопису;
-формування культури оформлення
тексту на письмі (розташування заголовка, дотримання абзаців);
-розвиток умінь перевіряти власні
тексти, знаходити і виправляти граматичні, пунктуаційні та стилістичні помилки
в них;
-спонукання учнів до рефлексії результатів
власної навчальної діяльності.
Алгоритм моделювання
уроку
Моделювання уроку розвитку зв’язного мовлення передбачає
дотримання певного алгоритму ,а саме:
1)
З’ясування місця і завдань
конкретного уроку в системі уроків з формування певних мовленнєвих умінь (
побудови переказу,тексту-розповіді,опису ,чи міркування);
2)
Визначення змісту мовленнєвого розвитку учнів
( які мовленнєві уміння і навички формуватимуться чи розвиватимуться на уроці);
3)
Формулювання теми уроку;
4)
Постановка цілей уроку—навчальної,
розвивальної і виховної—з орієнтацією на формування складових компетентностей:
комунікативної,соціокультурної й уміння вчитися;
5)
Складання плану роботи на
уроці з огляду на поставлені цілі;
6)
Визначення етапів уроку:організаційний момент, мотивація
навчання, повідомлення теми,ознайомлення
з планом уроку ,робота з підготовки до написання зв’язного висловлювання
,записування переказу чи твору, перевірка виконаної роботи, рефлексія і
підсумок уроку;
7)
Вибір для кожного етапу уроку
оптимальних методів , прийомів, засобів
навчання та способів організації навч.взаємодії учнів.
Методи та прийоми та прийоми
забезпечення змістовності висловлювань
Аби учнівські висловлювання були
змістовними,необхідно пропонувати учням говорити й писати лише про те , що їм
добре відомо. Джерелом змісту учнівських творів мають бути книги, картини
,екскурсії, спостереження, власні роздуми, переживання, тобто життя, що оточує
дітей. Завдання педагога полягає в тому,
щоб допомогти учням зібрати необхідний матеріал, вибрати з нього найдоцільніший
і раціонально використати його.
Саме тому належне місце в процесі формування
у четвертокласників умінь будувати зв’язні висловлювання має займати підготовча робота.
Фрмування вмінь
дотримуватися логіки викладення думок
Логичність
висловлювання передбачає вміння правильно розпочати твір чи переказ,
розкрити його тему і вдало завершити.
Допоможе учням і план. Підготовку до його складання можна здійснити
колективно, а записати учні 4 класу
повинні самостійно.
Лексична
робота
1)
Тлумачення
значень маловживаних слів,які будуть використані в учнівських роботах;
2)
Утворення синонімічних
рядів;
3)
Виписування й
тлумачення порівнянь;
4)
Опрацювання
фразеологізмів.
Забезпечення відповідності мовлення
учнів літературній нормі
Особливого значення вчитель початкових класів
має надавати формуванню правильного мовлення школярів, забезпеченню
відповідності його літературній
нормі.З цією метою доцільно планувати та
проводити орфографічну роботу.Вона передбачає записування на дошці слів з
орфограмами ,та коментування їх
написання; повторення правил пунктуації; аналіз слів та речень; визначення кількості абзаців. Спонукаємо дітей до самостійного пошуку
чи передбачення складних моментів.Повторення запобігатиме появі помилок.
Вимоги до етапу написання переказу чи твору
Учні 4 класу працюють самостійно.Педагог у цей час спостерігає за роботою учнів, надає
за потреби індивідуальну допомогу
Організація
перевірки виконаної роботи
На етапі перевірки виконаної роботи варто
націлювати учнів на необхідність перечитування тексту з метою виявлення та
усунення недоліків і помилок. Доцільно
запропонувати алгоритм самоперевірки:
1.
Чи послідовно і
зрозуміло викладено зміст тексту?
2.
Чи не повторюються в тексті
однакові слова?
3.
Чи правильно поставлені
розділові знаки?
4.
Чи не допущено помилок у написанні слів?
5.
Чи дотримано абзаців?
Підбиття підсумків
Під час підбиття підсумків доцільно зачитувати кращі твори чи перекази або уривки з них. Цей прийом
є не тільки навчальним, а й стимулювальним
.
У 4 класі слід спонукати учнів до рефлексії,
самостійного аналізу власних текстів з метою виявлення вдалих знахідок і невдалих моментів.
|
Комментариев нет:
Отправить комментарий